Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
Tags

lisper1991

20
Posts
A member registered Jul 06, 2022

Recent community posts

Технічне виконання десь за граннью реальності. Мабуть і сам Ренпай не знав що він на таке спроможний, бо перед нами більше відео-гра ніж візуальна новела)

З роззявленим ротом дивився на паралакс головного меню, часточки, анімації, etc, etc. І все це завернуто у приємну графіку та стильний дизайн.

Однак сама історія "провисає" в середині. На початку -- інтригуюче знайомство, в кінці -- розв'язка, а по центру багато балачок, які дуже повільно розкривають персонажів, а бо взагалі шоб було. Геймплейно в цей час займаєшся всілякою рутиною.

Аудіо-візуально -- справжня окраса цього Джему. Можливо навіть обох джемів разом узятих.

Дуже детальна і стильна графіка зачаровує, а в купі з анімаціями -- просто зносить дах. 

Інтерфейс то окрема любов (бо і сам цим займаюсь) як синергія художньої краси та технічного виконання.

Окрема шана за озвучку птаха та авторські пісні'.

І все це добро ще й вдало зрежисовано. Справжня triple-A quality.

Єдине що мені суб'єктивно не зайшло це сюжет.  Спочатку гра висипає на читача багацько персонажів, потім лору, потім передісторії героїв, а дій мало.

І окремо всі ці міні-історії цікаві та зворушливі, але разом не працють, бо іх не скріплює мотивація читача\ГГ. Якби у нас на самому початку була визначена мета, а оці історії слугували важілями для її досягнення, то слухалось би з превеликим інтересом. А так ми приїзжаємо в гості і всьо то слухаємо і слухаємо. Лише під кінець усе зв'язується воєдино та з'являється мета, і ось треба щось робити але всі вибори вже зроблені.  Повторюсь що це суто враження бо не являюсь спеціалістом зі сценаристики.

Справжній витвір супрематизму цього джему. Ніяких кранчів до крові з носу, ніяких аналізів споживацького ринку, ніякої супер-графіки. Лише концентрований фан, ідейне ядро та двері посеред степу. От подобаються автору гуси, і він робить новелу про них. Це просто та щиро, і оця щирість підкупає. 

Ніколи не думав що буду з таким задоволенням милуватись піксельною графікою :3

Ця історія надовго залишиться теплою зіркою у моєму воронячому серці. Така собі казка, написана доростими для дорослих. Сплетіння метафор та образів. 

P.S. Хочу навчитись висловлюватись як ті коти.

Сподобався оцей приємний мінімалізм -- все виглядає саме таким, яким лишається в пам'яті через багато років. "Якийсь цікавий фільм скоро у кіно" :3

Нажаль історія надто лаконічна і проста.

До чого любо дивитись: новела має власне обличчя. Цікавий стиль, наче крейдою намальоване на дошці згасаючого зоряного неба.

Сумна історія з важливими темами, але, нажаль, не зміг нею проникнутись і як слід співчувати героям, бо надто далеко ці події від особистого досвіду.

Проста, але дуже життєва історія. Простий, але дуже важливий посил. Можливо прочитання "Ниток" прямо зараз поліпшить комусь життя.

І все це загорнуто у дуже стильний та мінімалістичний візуал.

Ця новела вразила мене в самісіньке чорне серце.

Цілий всесвіт з унікальним візуалом, самобутньою естетикою, багатим лором та живими персонажами. Не вистачає в мене писемного таланту аби описати емоції під час читання. Дивуєшся, милуєшся, всотуєш кожну деталь. А як дізнаєшся що все оце зроблено однією людиною то просто падаєш зі стільця.

Тут навіть з UI заморочились. Не просто стилізували стандартний, а прямо заморочились.

Та є в цьму вулику один темний трутень, а саме -- хронометраж. Історія надто велика для такого короткого формату, тому сприймається доволі поспішно і перенасичено. Та й після титрів правильної кінцівки не розумієш стало краще чи ні.

Мрію побачити розширену версію на пару годин читання :3

Було дуже моторошно. Наче все відбувається у моєму під'їзді

І все завдяки імерсивності, яка важлива для хоррорів: то червоні спалахи сирени відсвічують на екрані, то газ замилює очі і т.д.

Але цю імерсивність можна було викрутити на максимум. Наприклад:

- додти інші чати з дрібкою власних повідомлень

- прикрутити налаштування самого чату як в реальності.

- зробити друкування гг більш реалістичним (з людською швидкістю набору, зміною швидкості під час сумнівів, видаленням написаного)

Загалом дуже сподобалось.

(1 edit)

Дуже сподобалась ідея зробити таку собі інтерактивну мангу (передаю привіт Knigt та 1000 Words), Гарно, багато роботи, але...

Але я нічогісінько, бляха, не зрозумів. Хтось кудись іде, якісь люди, взяв цигарки, ривок з вікна... А? Що? Чого? І ні слова тексту, який міг би щось пояснити.

Без музики відчувається порожньо, бо це не папір, а гра і людина очікує звукового супроводу.

Ох, цій історії дуже тісно в рамках власного хронометражу. Відчуття наче величезну історію намагались дуже стисло пересказати.

Текст також наче робився поспіхом, бо часом читати важко. Раз за разом трапляються речення котрі варто було перефразувати. Особливо це помітно якщо читати новелу в голос.

Зате дивитись було приємно. На космічні пейзажі, на каюти героїв, що відображають їхній характер, на самих персонажів завдяки їх чар-дізу.

(1 edit)

От такі твори відбивають бажання зв'язуватись з речовинами краще за повчальні фільми чи сотні фраз типу "не роби це, бо це погано".  Під час гри я всім тілом відчував наче зловив бед тріп і хочу вибратись із цього пекельного стану, але не можу. Попри всю силу волі та характер, не можу. І захлинаюся слиною посеред вулиці, а люди гидливо обходять мене стороною.

Візуал крутецький. Дуже багато фантазії, сил та часу було вкладено в кожен бекграунд, спрайт та, йооой, анімацію. І тим більш прикро що у всього цього так мало ефірного часу -- пара речень і фон вже змінився.

Нажаль музика дуже бісяча. Так, вона в тему, вона передає настрій, але просто кров з вух. (Кажу як людина що з задоволенням слухає Coil та іншу дичину).

В цілому хотів би поставити новелі височезний бал, але... це демка. У нас є лише зав'язка.

Тому дуууже чекаю на повноцінну версію.

Хочу похвалити візуальну частину. Такий собі сучасний погляд на старі книжкові гравюри. І цей монохромний сплав не просто статичний, він зрежесований, аби гравець не просто бачив, а відчував кожну подію гри. Камера рухається по маяку, імітуючи погляд героя; зображення дригається в такт шаленим нервам; екран тьмяніє, коли гг поринає у спогади, etc.

Для ще більшої імерсивності були додані poin-n-click елементи, що похвально (бо на це було витрачено сили і час), але розчаровує (бо вийшло куцо). Замість повноцінного дослідження простору гра вимагає обрати один правильний предмет, та на віть ця задача в печері фруструє через програмні недоліки.

Історія ж зачепила одразу, і не відпускала до самого кінця. Інтригувала, давала підказки, змушувала будувати теорії. Хіба що сама кінцівка здалась мені трохи обрізаною, наче їй не вистачило буквально пари речень.

Загалом це був класний досвід, моя шана автору

Оцінювати сюжет наразі неможливо, бо це ще демка.
Але графіка неймовірно радує око любителям піксель-арту. Ще й з анімаціями.

Дуже чекаю на повну версію.

Писати просою мовою... складно. Але автору тексту це вдалося.
Бо песонажі, та й сам оповідач, відчуваються як реальні люди, а не перси із книжки.
Сама історія це свіжий погляд на тему деміурга і його творінь. Було захоплююче.

П.С.Якщо і надалі думаєте робити ВН-ки на GDevelop то в мене є ціла стаття з інструкціями і готовими скриптами: anivisual.net/gdevelop_tutorial
Там і пропуск анімації тексту є, і багато чого корисного.

Зворушлива та гарна у всіх візуально-нарративних сенсах цього слова.

Та єпізод з гієнами здався мені занадто "влоб" для такого метафоричного твору.

З приводу міні-гри: велика шана вашому програмісту, але вона надто складна.
Так, наративно це абсолютно виправдано, бо боротися із собою важко, але гравець програє не стільки через відсутність скіла, скільчи через клятий рандом. Бо за відведений час обов'язково потрапить в ситуацию коли в полі дії щита опиниться одразу декілька каменів. 

Проста і надзвичайно зворушлива історія.

Дивуюсь як за такий короткий хронометраж встигаеш мало не зріднитися з героїнею, від чого фінальний твіст б'є прямісінько в серце.

Вам би ще графіку поліпше, аби не оминали увагою.